Пандемія COVID-19 загальмувала рух України в напрямку до контролю за інфекційними хворобами, попередити які можливо шляхом вакцинації. Разом з тим, вакцинація обов’язковими та додатковими вакцинами повинна тривати – і на підставі здорового глузду, і на підставі нормативних документів та міжнародних рекомендацій. Про те, як громада та місцева влада можуть разом протидіяти інфекційним хворобам, розповів Голова правління ГО “Батьки за вакцинацію”, кандидат медичних наук, Голова НТГЕІ, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології в НМАПО імені П.Л. Шупика Федір Лапій.
- За період карантину рівень вакцинації знизився, хоча МОЗ та ВООЗ закликають не припиняти робити щеплення на період карантину. Чому це відбулося? Які зараз показники охоплення щепленнями, і що робити?
На жаль, карантин зіпсував тенденцію щодо підвищення рівня охоплення щепленнями, яка спостерігалася останнім часом. Наприклад, щодо КПК (вакцина для профілактики кору, епідпаротиту та краснухи) в квітні відбулося падіння рівня охоплення на 50% від кількості дітей, які б мали отримати щеплення.
Це пов’язано з тим, що на початку впровадження карантинних заходів по COVID-19 деякі регіони та окремі міста припинили рутинну імунізацію. Таке відбулося через певну традицію, і не відповідало позиції міжнародних організацій, і не узгоджувалося з наказами МОЗ, та й зі здоровим глуздом.
Завдяки карантинним заходам щодо COVID-19 можна говорити про зменшення поширення кору, але не про його зникнення. Також нікуди не зникли інші інфекції, яким можна запобігти через вакцинацію. Наприклад, нікуди не зникли випадки правця, туберкульозу.
Спочатку була реакція професійних спільнот, таких як Всеукраїнська Асоціація Дитячої імунології, Українська Академія Педіатричних Спеціальностей. Також відреагували на заборону вакцинувати громадські організації, зокрема ГО “Батьки за вакцинацію”, коли почали надходити повідомлення про неможливість зробити дітям обов’язкові або додаткові щеплення.
Для вирішення цієї в чомусь штучно створеної проблеми, яка загрожувала серйозними наслідками, було прийняте рішення МОЗ, зокрема, Постанова Головного санітарного лікаря України Віктора Ляшка від 22.04.2020 року про організацію заходів з імунізації в умовах пандемії. Це дозволило відмінити нелогічні заборони, посилаючись на документи МОЗ. Потім була заява нового складу Національної технічної групи експертів з імунізації (НТГЕІ). Тобто достатньо нормативних підстав для проведення вакцинації під час пандемії коронавірусу.
Багато питань можна вирішити на місцевому рівні, і це не потребує великих зусиль, тим більше маючи постанову Головного санлікаря, яка має пряму дію.
Це ж стосується вакцинації в пологовому будинку новонароджених вакцинами БЦЖ та проти гепатиту В, на це також є відповідь в заяві НТГЕІ.
Сподіваюся, такі настанови разом з Постановою Головного санітарного лікаря вирішать проблеми з продовженням вакцинації на місцях.
- Є вірогідність, що друга хвиля коронавірусу в Україні співпаде з часом вакцинації від грипу. Оперативний штаб МОЗ з реагування на ситуацію із розповсюдження грипу підтримав ініціативу заступника Міністра, Головного санітарного лікаря Віктора Ляшка щодо важливості вакцинації медиків. Якими можуть бути особливості цьогорічної кампанії імунопрофілактики грипу?
Вакцина від грипу не врятує від коронавірусу, але, дійсно, необхідно мати захист від грипу під час другої хвилі спалаху коронавірусної інфекції. Позиція керівництва МОЗ останні роки, та наразі, Головного санітарного лікаря така, що вакцинопрофілактика – це найбільш важливий елемент у захисті медпрацівників проти грипу. В проведенні цієї кампанії важливо мати не лише фінансування, не лише доступні вакцини, а й показати власний приклад щеплення з боку керівників. Такий приклад ми мали в останні роки. Зокрема, Віктор Ляшко, який, будучи на різних посадах (заступника директора ЦГЗ, заступника Міністра охорони здоров’я) публічно вакцинується сам та робить багато, щоб медичні працівники були захищені від грипу.
- На жаль, не всі інфекційні хвороби вакцинокеровані, зокрема від коронавірусної інфекції поки немає доступної вакцини. Разом з тим, у великих містах велика щільність населення, ризик заразитися в переповненому транспорті, або у громадських місцях вище. Як людям захиститися, як владі захистити людей?
Говоримо про суворе виконання трьох основних правил:
1) Дистанція. Місцева влада може забезпечити дотримання дистанції в громадському транспорті шляхом збільшення одиниць громадського транспорту. Це дасть можливість людям уникати тісного контакту.
2) Чисті руки. Тут важливу роль відіграє доступність санітайзерів, наявність яких місцева влада може забезпечити в громадських місцях.
3) Використання масок в громадських місцях. Цьому можуть сприяти і роз’яснювальна робота, і штрафні санкції до порушників. Місцева влада може залучати правоохоронні органи.
Ще одна важлива умова – роз’яснювальна робота з населенням.
- Вакцинація, як і здоров’я людини в цілому, напряму залежать від політичних рішень, що приймаються на національному та місцевому рівні. Як, на Вашу думку, громада та медики можуть вплинути, щоб у владі були більше політиків, для яких здоров’я є пріоритетом? Що треба, щоб чесні і порядні люди захотіли йти в політику?
Життя людини і держави залежить від рішень, що приймаються як на рівні окремої громади, так і на рівні національному. Наприклад, громада може вносити пропозицію до місцевої влади, щоб вакцинація проти ротавірусної інфекції, пневмококку, грипу проводилася за рахунок місцевого бюджету. Громада може ініціювати роз’яснювальну роботу щодо вакцинації проти ВПЧ як вірусу, що асоційований з виникненням раку шийки матки. Ці ініціативи потребують підтримки з боку влади. Влада виділяє фінансування, але для цього депутатам, чиновникам потрібно мати розуміння, чому це важливо. Далеко не завжди люди мають знання, розуміють шляхи попередження проблем. Цю проблему можна вирішити, якщо у владу будуть йти люди, що не є популістами, а мають знання та практичний досвід. Йдеться про похід у владу представників медицини, які мають знання і кваліфікацію, є незаплямованими. Це, на мою думку, дозволить вирішити багато питань в охороні здоров’я на національному рівні, на рівні окремого регіону.
При цьому треба розуміти, що в умовах кадрового дефіциту і в боротьбі за владу, без громадської підтримки навряд чи вони підуть у владу працювати. Треба докласти спільних зусиль професійній спільноті, громади, можливої підтримки від інших представників влади для реалізації добрих справ.
Гадаю, що такі зусилля призводять до того, що у владу будуть йти люди з досвідом роботи та позитивними результатами. Якщо говоримо про сферу здоров’я, то в Україні за останні роки сформувалася плеяда спеціалістів, які мають досвід роботи як на нижчому рівні, так і на рівні загальнодержавному. Якщо такі люди виявлять бажання піти у владу, варто професійній спільноті і громаді їх підтримати.
- Дякуємо за розмову, Федоре Івановичу.