Багато українських батьків, що бажають щеплювати дітей, скаржаться на відсутність необхідних вакцин. Чи це справді так і в чому причини цього? Розібратися в цьому питанні журналістам каналу «1+1» допоміг голова правління ГО «Батьки за вакцинацію» Тимофій Бадіков. Подивитися сюжет можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=6_dLKfOPUKQ&feature=youtu.be.
По-перше, треба взяти до уваги той факт, що державні медзаклади мають в наявності лише вакцини, включені до національного календаря щеплень. Наразі за держав ний кошт можна вакцинуватись від туберкульозу, гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, хіб-інфекції, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту та краснухи. Необхідні для цього вакцини є в Україні в достатній кількості (якщо в конкретному медзакладі якась з вакцин відсутня, необхідно звернутися до обласного департаменту охорони здоров’я, щоб той здійснив перерозподіл вакцини всередині регіону, адже використання її у регіоні може бути нерівномірним).
Часто можна почути нарікання батьків на відсутність вакцини від кашлюку, дифтерії та правця – АКДП. Насправді ж дана вакцина, закуплена за державний кошт, в Україні наявна в достатній кількості – проблема в тому, що деякі батьки бажають вакцинувати дітей препаратами лише конкретних виробників. Адже існують різні вакцини від кашлюку, дифтерії та правця. Ті вакцини, що закуповує держава, безкоштовні для дітей, проте багатьох батьків непокоїть їхній виробник – Індія. Вакцини ж європейських виробників можна придбати в аптеці чи ввести у приватній клініці. Чи є безкоштовні вакцини гіршими чи небезпечнішими? Різницю між безкоштовними та платними вакцинами пояснює Тимофій Бадіков, голова правління ГО «Батьки за вакцинацію».
«Неважливо, яка країна-виробник, справа у типі вакцини. Є вакцини з цільноклітинним кашлюковим компонентом, є – з ацелюлярним. Вони відрізняються в першу чергу за типом дії. На цільноклітинну вакцину – а індійська відноситься до вакцин такого типу – у дитини яскравіша реакція: частіше спостерігається температура, почервоніння в місці ін’єкції, але при цьому й створюється стійкіший імунітет. Другий тип вакцини – ацелюлярний, він, зазвичай, переноситься легше, але і імунітет він дає менш довготривалий. Для порівняння варто додати те що наразі у світі є дефіцит ацелюлярних вакцин, тому на даний момент держава не може їх закупити у необхідній кількості. Вакцина ж індійського виробника є в наявності і вона ефективна. Але ж саме її чомусь бояться батьки. І дарма», – каже Тимофій.
Отже, проблема з вакцинацією від кашлюку, дифтерії та правця в Україні полягає не у відсутності вакцини, а в упередженнях, що існують у багатьох батьків та навіть деяких медичних працівників стосовно закупленої за державний кошт вакцини. Однак реальних підстав для страху перед «індійською» вакциною нема, адже усі вакцини, що зараз закуповує держава, є прекваліфікованими Всесвітньою організацією охорони здоров’я, закуповуються через міжнародний дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ – та виробляються згідно із стандартами якості GMP. Чи було дотримано температурний режим зберігання вакцини можна перевірити за допомогою термоіндикаторів, що містяться на кожному флаконі з вакциною (див.фото).
«Але ж комплексні вакцини зручніші, бо дають можливість зменшити кількість ін’єкцій, яку отримує дитина, чому б не закуповувати їх за державні кошти?» – часто питають батьки. Справа в тому, що наразі спостергігається дефіцит ацелюлярних вакцин в світі, і виробники просто не в змозі забезпечити Україну достатньою кількістю вакцин. Проте тепер, коли МОЗ було підписано наказ про довгострокові закупівлі вакцин, ситуація може змінитись. Вакцина є специфічним лікарським засобом, її виробництво займає від одного до двох з половиною років. Вакцини не виготовляють «сьогодні на завтра». «Виробник в першу чергу постачає вакцини в країни, з якими є довготривалі контракти, і він прекрасно розуміє, скільки доз він повинен виготовити для країни», – зауважує Федір Лапій, експерт МОЗ з напрямку «Інфекційні захворювання». Нещодавні зміни до календаря щеплень також дають можливість застосовувати комплексні вакцини. Таким чином, шанси на закупівлі комплексних вакцин в майбутньому є, проте зараз батькам варто вакцинувати дітей тими вакцинами, що є в наявності, не боятися їх і не залишати дітей без захисту: ситуація захворюваністю на кашлюк в Україні викликає занепокоєння, і експерти прогнозують подальше зростання захворюваності, якщо ситуація з охопленням щепленнями не поліпшиться. Також було зафіксовано вже два випадки правця у Львівській області та два випадки дифтерії у Луганській області.
Друге питання стосується вакцин, що не входять до національного календаря щеплень (наприклад, вакцини від ротавірусної чи пневмококової інфекції).
“Є вакцини додаткові, що не входять до календаря, але рекомендовані, тобто за бажанням їх можна зробити власним коштом. Деякі з них в Україні навіть не зареєстровані, хоча хвороби ці в Українї є, – наприклад, на вакцинацію від менінгококу групи В батьки змушені возити дітей за кордон. Інші вакцини, наприклад, вакцину від ротавірусної чи пневмококової інфекції, можна придбати в аптеці та ввести в своєму медзакладі чи записатися на вакцинацію до приватної клініки”, – коментує голова правління ГО «Батьки за вакцинацію».
Важливо розуміти, що до приватних закупівель Міністерство охорони здоров’я стосунку не має і жодним чином не може на них вплинути. Таким чином, питання щодо відсутності рекомендованих вакцин в Україні варто ставити їхнім виробникам. На жаль, наразі Україна не є пріоритетним ринком для європейських виробників, адже в світі має місце глобальний дефіцит вакцин, і поставки першочергово здійснюються в країни, з якими виробник заключив довготривалі контракти. Приватний ж ринок України може розраховувати лише на залишки, яких може й не бути взагалі. Прикладом цього може бути ситуація з зареєстрованою в Україні вакциною від вітряної віспи «Варілрикс» – за інформацією виробника в 2018 році поставки даної вакцини в Україну не плануються взагалі, тому зараз єдиний вихід для батьків – щеплювати в сусідній Польщі чи інших країнах.
ГО «Батьки за вакцинацію» не лишиться осторонь даної проблеми: ми плануємо направити офіційні звернення до всіх виробників з проханням звернути увагу на відсутність багатьох вакцин в Україні та поставити нашу країну в список пріоритетних ринків збуту вакцин.
Інша можливість для України отримати додаткові вакцини – внести їх до національного календаря щеплень, а по допомогу в їх придбанні звернутися до Альянсу з вакцин GAVI (міжнародного альянсу, серед членів якого – ВООЗ та ЮНІСЕФ). Але для цього Україні спочатку потрібно покращити охоплення тими щепленнями, що вже внесені до календаря, лише тоді Україну розглядатимуть як надійного партнера, який гарантовано використає надані препарати, і їх не доведеться потім утилізувати, – стверджують експерти. На даному ж етапі такої гарантії немає: для прикладу можна розглянути ситуацію у Львівській області, де за кошти місцевого бюджету було придбано вакцину від папіломавірусної інфекції «Церварикс». Незважаючи на те, що було закуплено всього 5% від потреби області, попри очікування черг і скарг від тих, кому не вистачило вакцини (адже мова йде про досить дорогий препарат, який ефективно попереджує рак шийки матки та є включеним у національні календарі багатьох країн) жодного ажіотажу не було. Як зазначила головний епідеміолог Департаменту охорони здоров’я ЛОДА Наталія Тімко, батьки не поспішали щеплювати своїх дітей від папіломавірусу через міфи, які ширяться в інтернеті.
Таким чином, щоб сприяти появі в Україні додаткових вакцин у необхідній кількості, батьки, лікарі та громадські активісти мають сприяти збільшенню охоплення календарними щепленнями, а також підвищенню обізнаності населення (у тому числі і медичних працівників) у питаннях додаткової вакцинації. Гарним прикладом впровадження такого підходу є рішення міської ради м. Кременчук виділити кошти на вакцинацію немовлят від ротавірусної інфекції, яка внесена до національних календарів більшості країн світу: саме обізнаність місцевих медиків і чиновників у даному питанні дала можливість прийняти таке важливе рішення.
Тому ГО «Батьки за вакцинацію» приділяє таку велику увагу навчанню батьків та медпрацівників на місцях, проводячи тренінги та інші заходи, що підвищують інформованість населення в питаннях вакцинації. Також у наших планах створення філій ГО в усіх областях України: новостворене мелітопольське відділення вже звернулося до міськради з пропозицією закупитивакцини від пневмококової інфекції для дітей з груп ризику.
Обізнаність населення у питаннях вакцинації може вирішити одразу декілька проблем. По-перше, це допоможе підвищити охоплення календарними щепленнями і відкрити можливість для розширення існуючого календаря щеплень і закупівлі додаткових вакцин державою за допомогою міжнародних партнерів. По-друге, це призведе до збільшення попиту на додаткові вакцини, через що виробники зможуть переглянути своє ставлення до ринку України, а місцева влада отримає можливість закуповувати додаткові вакцини за кошти місцевих бюджетів і бути певними, що ці недешеві препарати будуть використані за призначенням.
Попереду ще багато роботи, але з вашою допомогою ситуація обов’язково зміниться на краще! Якщо Ви бажаєте долучитись до лав Агентів змін з вакцинації, заповніть анкету за посиланням. Також запрошуємо вас до спільноти «Вакцинація: запитання та відповіді», де ви та ваші знайомі можуть поставити будь-які питання про вакцинацію.
Фото флакону з вакциною АКДП надане Дитячою міською поліклінікою №6 м.Одеси