Сьогодні гостею нашої рубрики “Чому я вакциную своїх дітей? Погляд батьків” стала мама двох дітей з м. Нікополь Марина Воробйова. Історія Марини особливо цікава тим, що вона пройшла шлях від антивакцинатора до модератора провакцинальної групи й агента змін з вакцинації ГО “Батьки за вакцинацію”. Про те, чому так сталося і що спонукало її до такої кардинальної зміни поглядів, Марина розповіла нашому кореспонденту.
Що змушувало Вас відмовлятися щеплювати Ваших дітей?
Перш за все, страх та травматичний досвід дитинства. Я дуже боялася лікарів та будь-яких маніпуляцій, «затягти» мене на аналіз крови мама не могла після 7 років. А через певні правила я мала здавати аналізи мінімум раз на рік… Від щеплень я також відмовлялася, як могла. В дитинстві останнє зробили в 5 років – якраз тоді, коли в Україну прийшла дифтерія. Тогда мама мене якимось чином переконала. Потім вже нічого не допомогало. Страх був дуже сильним, і він спроектувався на мою першу дитину. Коли син народився, я тільки починала цікавитись темою імунізації і хочу сказати, що в цьому плані антивакцинатори кричать набагато голосніше: їхній голос я «чула» скрізь. А, можливо, я чула лише то, що хотіла… В будь-якому випадку найголовніший мотив не щеплювати – це страх.
Чого саме Ви боялися? И чому цей страх сильніший, ніж страх захворіти?
Страшно, що з дитиною щось станеться. Що вона стане тією однією з мільйону, у кого буде ускладнення від вакцинації. Що, якщо це станеться, ніхто за це не відповість… Мені було трохи більше 20 років, і я погано уявляла собі, як виглядають інфекції, від яких вакцинують. Я сама хворіла на краснуху в 13 років і перенесла її легко (від краснухи мене не щеплювали). Цей досвід я перенесла на всі інші інфекції, що, звичайно, було великою помилкою. Безликі співрозмовники в Інтернеті розповідали, як вони легко перенесли кашлюк, кір, паротит… Всі ці голоси антивакцинаторів заглушували голос розуму – ось у чому біда. Я знала зі шкільного курсу біології, що вакцинація допомогла перемогти віспу та суттєво знизила смертність від кашлюку, не кажучи вже про дифтерію, і все ж надавала перевагу іншій інформації. Нещодавно блогер Семен Єсилевський аналізував прийоми, що використовують в своїх публікаціях та промовах антивакцинатори, – їхні слова здаються достовірними. Якщо ти молода мама, у якої іноді нема часу сходити в душ, ти не перевіряєш усі посилання в тексті – ти віриш на слово.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому я вакциную своїх дітей? Погляд батьків.
Чому Ви змінили свою точку зору щодо вакцинації? Які аргументи стали вирішальними? Які джерела інформації Ви використовували?
Я змінила своє ставлення завдяки знайомству з Євгеном Щербиною на сайті Клубком. Але почну з початку. Зазвичай небезпека не вважається реальною, поки вона десь «далеко». А тут виявилось, що небезпека близька, як ніколи. Я не хворіла в дитинстві на вітряну віспу. І раптом майже кожен, кого я зустрічала, почав хворіти. В 24 роки я хворіти не хотіла. Я почала читати, чи можна зробити щеплення від вітряної віспи. Виявилось, що можна! Я зважила всі «за» і «проти» та вирішила – потрібно вакцинувати і себе, і сина. Таким чином, вакцина від вітряної віспи була першою в його житті. И після неї я зрозуміла, що раніше щось робила не так – «Хьюстон, у нас проблема». Саме Євген Олександрович Щербина виявився найбільш переконливим – він пояснював зрозуміло, легко, «на пальцях», давав посилання на доказові джерела інформації з дослідженнями з вакцинації… Крок за кроком я почала вакцинувати сина, зрозумівши, що вірогідність небезпеки настільки незначна, що її можна не брати до уваги. Далі я пройшла онлайн-курс «Основи вірусології» на Coursera, різні тренінги та курси в рамках перекваліфікації, – все це допомогло мені отримати знання, яких бракувало, та розуміння того, як антивакцинатори маніпулють суспільною свідомістю. Як людина, що помилялася та визнала свої помилки, я вирішила почати не лише щепити свою сім’ю «по максимуму», але й допомагати іншим прийняти вірне рішення. Моя донька – моя друга дитина – щеплена за графіком, і різниця між моїми дітьми в стані здоров’я – не на користь щепленого з запізненням сина.
Що Ви можете порадити батькам, які хочуть вакцинувати дітей, але бояться можливих наслідків? Де брати достовірну інформацію? Кому вірити?
У першу чергу, потрібно знайти гарного лікаря. Це банально, але якщо вас лікують гомеопатією та «фуфломіцинами», то, скоріше за все, почнуть якщо не відмовляти від щеплень, то м’яко натякати, що вакцинація – це дуже серйозно і перед нею треба пройти ортопеда, невролога та ще багато спеціалістів… В Великобританії, США, Іспанії, Італії дитину перед щепленням навіть лікар не оглядає. Медсестра говорить з батьками, отримує від них інформацію про здоров’я дитини та робить щеплення. Жодних «танців з бубнами» та аналізів, як у нас. Батькам хочу порадити двічі подумати. Вы не хворіли на дифтерію? Чудово! Знаєте, чому? Тому що ви щеплені. Або не ви – але 95% вашого оточення. Ваша дитина в небезпеці, бо зараз від дифтерії вакциновано менше 40%! Рушницю вже заряджено, і вона може вистрілити в будь-який момент. Ви одягнете дитину в бронежилет, чи хай ходить без нього? Це перше, про що слід пам’ятати.
По-друге: коли щось трапляється саме через вакцину, ці випадки детально аналізуються, і повірте, відповідатимуть ті, хто винні. Чому ми не чуємо про такі випадки? Тому що їх катастрофічно мало. Все, чим бравують антивакцинатори, – банальна підтасовка фактів. Неприємно усвідомлювати, що тебе надурили, але чим швидше ви це визнаєте, тим швидше відійдете від краю прірви, куди нас вже завели глашатаї руху нібито «за права дітей». Право дитини – бути захищеною від інфекцій, які забирали життя половини з нарождених дітей більше 100 років тому. Якщо ви боретесь за право на природній відбір, це, звичайно, ваше рішення. Та невже у вас є зайві діти?
Важливо зрозуміти таку річ. Так, це ви приймаєте рішення, чи вакцинувати свою дитину. Але невже ви зможете вибачити себе, якщо знехтуєте можливістю захиститися, і через це дитина захворіє? Не треба довго шукати приклади – померлі від кору одеські діти не були щеплені. «Кір – звичайна легка дитяча інфекція», – переконують нас антивакцинатори. Та чи це правда?
Відмовляючись від вакцинації своєї здорової дитини, ви піддаєте небезпеці не лише її, але й тих дітей, яким з певних причин не можна робити щеплення. Це діти з первинним імунодефіцитом, тяжкими хворобами, онкохворі, для яких ці «звичайні» інфекції смертельно небезпечні. При такому рівні охоплення вакцинацією, як сьогодні в Україні, відмовитися від щеплень без медичного обгрунтування – те саме, що лишити дитину в небезпеці. Будьте чесними самі з собою. Не перекладайте ні на кого відповідальність за здоров’я – своє та власних дітей. Якщо вам страшно – аналізуйте, звідки ці страхи, що їх підживлює?
Батькам, що сумніваються , рекомендую сайт Клубком, сайт та групу громадської організації «Батьки за вакцинацію», матеріали ВООЗ, а що стосується досліджень з безпеки вакцин – читати їх лише мовою оригіналу, наприклад, на Medscape та UpToDate. Тим, хто не володіє англійською мовою, рекомендую форум Русмедсервер, сайт Medspecial, а також підписатися в Фейсбуці чи Інстаграмі на таких лікарів, як Євген Щербина, Сергій Бутрій, Євген Комаровський, Федір Катасонов, Федір Лапій, Дмитро Самофалов… Доступних та надійних джерел інформації зараз вистачає, але кожен має розібратися в них самостійно.
Бесіду провела Марія Калмикова